Не дивиться Господь на чин і на положення,
Він дивиться лише на наше серце.
Він бачить в ньому все, все без обмеження,
Все, що лежить аж на самому денці:
Утрати, біль, всі радості, печалі,
І заздрості полинну гіркоту;
Він бачить те, що від людей ховаєм,
Всю злобу, ненависть, і відчай, прямоту.
Не заховається від Господа цинічність,
Брехня , зажерливість, духовна глухота.
Для того, щоб прийти до Бога в вічність,
Потрібна нам сердечна чистота.
Нас не спасуть ні чин, а ні положення,
Ні вклади у Швейцарському банкУ.
Тут, на землі, прийнять потрібно рішення -
Дорогу в вічність виберем яку.
А їх всього лиш дві є, а не більше -
Дорога з Богом, що веде у рай,
Й з дияволом,яка веде на вічні
Нестерпні муки в ад. Тож вибирай,
Поки ще є можливість і ще Євангелію
По всьому світі проповідують святу.
Час благодатний. Це цінить умійте,
Бо благодать вже може відійти.
Тож поспішіть відкрить Христу ви серце,
Віддать у Його руки все життя.
Нехай любов Христова й ці слова - усе це
Пробудить в вашім серці каяття.
Вже скоро рік новий. Старий закінчує,
Вже завершає свій нелегкий шлях.
Нехай Господь в ваших серцях засвічує
Божу любов і радість у очах.
Бажаю всім і кожному окремо
У серці мир і спокій вічний мать.
Й поки ще широко відкриті двері,
Спасіння, в серце Господа прийнять!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 5202 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
